Бібліографічні відомості про життя Музиля Роберта

Музиль Роберт

Музиль Роберт (Musil, Robert) (1880–1942), австрійський письменник, що здобув світову популярність монументальним (незавершеним) романом Людин без властивостей (Der Mann ohne Eigenschaften, тт. 1–3, опубл. 1930, 1933, 1943); повістяр, новел, п'єс і есе

Народився 6 листопада 1880 у Клагенфурте; за бажанням батька вчився в кадетському корпусі, але військова кар'єра не залучала його, він захопився математикою й точними науками, а потім філософією й психологією

Закінчивши Вищу технічну школу в Брюнне (совр. Брно) і продовжуючи заняття психологією, Музиль в 1908 опублікував свій перший роман Щиросердечні смути вихованця Терлеса (Die Verwirrungen des Zuglings Turless), привлекший до себе увага читачів і критики, і вирішив цілком присвятити себе літературі. Після Першої світової війни Музиль почав роботу над романом Людин без властивостей. Щоб забезпечити родину, він читав лекції в технічній школі, працював бібліотекарем, займався журналістикою

Коли в 1938 німецькі війська ввійшли в Австрію, Музиль емігрував у Швейцарію. Умер Музиль у Женеві 15 квітня 1942.

Щиросердечні смути вихованця Терлеса – розповідь про підлітка, вихованця закритого напіввійськового навчального закладу. "Шкільні романи", обличающие вчительську сваволю й тиранію, були на початку століття взагалі дуже популярні, однак Терлес різко виділяється на їхньому тлі. Перу Музиля належать п'ять новел про любов, об'єднаних у збірники З'єднання (Vereinigungen, 1911) і Три жінки (Drei Frauen, 1924).

По своєму задумі Людин без властивостей – портрет людини, великого міста й історичної епохи. Манерою листа, а дорівнює й широтою охоплення цей добуток порівнянний зі знаменитими романами М. Пруста, Дж. Джойса й Г. Броха.

Герой-Інтелектуал насправді зовсім не позбавлений властивостей, але, відійшовши від активного життя, здатний тепер осмислити можливості – свої власні й суспільства – у надії відшукати синтез "точності й душі", "рациоидного" і "нерациоидного", по визначенню письменника в Нарисі поетичного пізнання (1918).

"ессеистичность" Музиля – дотепні відступи на самі різні теми – багато в чому сприяла широкій популярності книги


Понравилась статья? Поделиться с друзьями: