Онфуций сказав Цзэу-Лин:

- Цзэу! Ти мэнэ дивуєш! Твоя родина бідна, положэння в суспільстві в тэбэ нэмає. Чому ж ти нэ йдэш на службу?

- Нэ хочу служити, - відповідав Цзэу-Лин. - За міською стіною в мэнэ є полэ в сорок му, і врожаю з його мэні вистачає на кашу. А щэ в мэнэ є дэсять му зэмлі на краю міста, і цього мэні вистачає на полотно. Я граю собі на втіху на лютні й з радістю вивчаю ваш шлях, учитэль. Навіщо мэні йти на службу? Я нэ піду!

Особа Конфуція сталася сэрйозним:

- Твоя рішучість чудова! - викликнув він. - Я чув, що людина, що знає, на чому зупинитися, нэ обтяжує сэбэ спокусами; людина, що знає, звідки приходить достаток, нэ боїться втрат; людина, поглинэна вдосконалюванням, нэ знає страхів цього миру. Давно вжэ я розспівую ці слова, алэ тільки сьогодні побачив їх

Уособлэння. Як ти порадував мэнэ, Цз-Эу-Лин!