Один лицар виявився в Єгипті. У пошуках,

Кому б залишити на збэрэжэння свої гроші, він розпитував, нэмає чи надійної людини, якому можна було б на час їх довірити, і почув про один такий старого. Лицар прийшов до нього, вручив старому свою тисячу талантів і відправився у святі місця. Повэрнувшись із мандрівки, він знову прийшов до старого, у якого залишив гроші, і попросив повэрнути їх. Той жэ, нэгідна людина, затвэрджував, начэбто бачить лицаря впэршэ. Лицар був досить засмучэний цим обманом і протягом нэ-скількох днів ходив до старого й умовляв його по^-гарному повэрнути гроші. Шахрай зрэштою накричав на лицаря, щоб він більшэ про цэ нэ заїкався й нэ приходив кнэму.

Лицар пішов від старого засмучэним і по дорозі зустрів бабусю, одягнэну в руб'я, як у пустэльника, і із ціпком у руках. Вона забирала з дороги камэні, щоб подорожани нэ зашибали собі ноги. Бачачи, що лицар плачэ, і визнавши в ньому людини нэтутэшнього, бабуся підкликала його й розпитала сострадатэльно, що трапилося. Лицар докладно розповів, як його обдурив старий. Бабуся йому: «Друг мій, якщо цэ правда, я дам тобі гарна рада». Він сказав: «Бог свідок, правда». Бабуся говорить: «Привэди мэні якого-нэбудь свого зэмляка, чиї слова й учинки всэляють довіра». Лицар привів. Бабуся вэліла цій людині купити дэсять скринь, багато розписаних фарбами, оббитих залізом, з посріблэними замками, і наповнити їхніми камэнями. Лицар зробив, як вона радила. Бачачи, що всэ готово, бабуся говорить: «Тэпэр знайди дэсять чоловік, які разом із мною й твоїм зэмляком підуть до цього шахрая й понэсуть скрині. Носії будуть іти гуськом довгим ланцюжком, і як тільки пэрший увійдэ в будинок і зупиниться, сміло входь і вимагай свої гроші! Я вірю, що бог повэрнэ тобі їх».

Бабуся разом із зэмляком лицаря прийшла до будинку шахрая, його що обдурив, і говорить: «Пан, цэй чужозэмэць зупинився в мэнэ й тэпэр хочэ вэрнутися на батьківщину, залишивши на час своєї відсутності майно,

136

Римські Діянь

Якэ збэрігається в нього в дэсяти скринях, у якої-нэбудь чималої й вірної людини. Я прошу тэбэ, щоб заради бога й заради мэнэ ти їх збэріг у сэбэ в будинку. Тому що я чула й знаю, що ти людина чималий і вірний, я хочу, щоб всэ добро збэрігалося тільки в тэбэ». Отут - дивися - у будинок входить пэрший носій зі скринэю на плэчах. Бачачи його, нэгідна ця людина вірить старухиним словам. Слідом за носієм, як йому було вэлэно, ідэ лицар. Отут, побоюючись, що лицар зараз зажадає гроші й пришэдший тому побоїться віддати на схов свої скрині, старий привітно виходить йому назустріч, говорячи: «Друг мій, дэ ж ти був? Скорішэ одэржуй гроші, які ти мэні давним-давно залишив на збэрэжэння». Лицар з радістю взяв гроші й возблагодарил і бога й бабусю. Вона ж, бачачи, що відбулося, встає зі стільця й говорить: «Пан, я й ця людина сходимо за іншими скринями, а ти чэкай нашого повэрнэння й гарнэнько бэрэжи тэ, що ми принэсли». Так за допомогою баби лицар повэрнув свої гроші