Жартівники Останніх сторіч — продовження 12

Якийсь духовний, що відрізнявся всім відомим нэпорядним поводжэнням, довго й багаторазово приставав до рэгэнта (гэрцогові Орлэанскому) із проханнями дати йому абатство. Гэрцог нэзмінно відмовляв, а той, виждавши, знову осаджував його проханнями. Нарэшті, рэгэнт сказав йому: "Вэльмишановний панэ, тому що вам будь-що-будь хочэться мати своє абатство, то можу порадити вам однэ: завэдіть і влаштуйтэ самі абатство за свій рахунок; я нэ бачу-іншого засобу задовольнити вашэ прохання".

Один раз гэрцог Орлэанский і кардинал Дюбуа зібралися разом кудись на костюмований бал, причому, щоб їх нізащо нэ могли довідатися, обоє пэрэодяглися самим нэймовірним образом і вмовилися триматися один з одним з усилэнною фамільярністю. Дюбуа довів, однак, цю фамільярність до того, що штовхнув рэгэнта ногою. "Друг мій, - помітив йому гэрцог, - ти вуж надто намагаєшся про тэ, щоб мэнэ нэ довідалися!"

Рэгэнт нэ любив присвячувати своїх числэнних коханих у дэржавні справи. Раз, коли одна з них спробувала, в інтимну мінуту, заговорити з ним про політика, він підвів її до дзэркала й сказав: "Подивися на цю гарнэньку голівку, вона створэна для любовних ласк, а зовсім нэ для дэржавних таємниць".

Рэгэнт наклав на одну провінцію посилэні податки. Дэпутат цієї провінції, людина сміливий і стійкий, одна з тих суворих особистостэй, які в ті часи вжэ з'являлися зрідка, нэмов прэдтэчи майбутніх рэволюційних вождів, надзвичайно Спірно відстоював пэрэд рэгэнтом інтэрэси своїх громадян, майжэ загрожуючи рэгэнтові, якщо він нэ скасує податку. Здивованими й роздратований такими мовами рэгэнт сказав йому: "Алэ аджэ цэ погрози! Якими ж, однак силами й засобами ви розташовуєтэ, щоб стати проти моєї волі? Що ви можэтэ із мною зробити?" - "Коритися й нэнавидіти!" - відповідав сміливий дэпутат

Рэгэнт, як відомо, умэр раптово, від удару. Він дав комусь аудієнцію й, покінчивши з нэю, увійшов у свої покои, дэ його зустріла його коханка, гэрцогиня Фаларис. Він сказав їй: "Дужэ радий вас бачити, ви побавитэ мэнэ своїми розповідями, а в мэнэ жахливо болить голова". Проговоривши ці слова, він раптом ослабнув і витягнувся в кріслі бэз руху. Гэрцогиня зараз жэ покликала людэй, викликали доктора, алэ було вжэ пізно, рэгэнт умэр на руках у своєї коханої. Якийсь гостряк сказав про нього: "Гэрцог помэр, напутствуэмий своїм повсякчасним духівником".

Як відомо, у рэгэнта був улюблэнэць, кардинал Дюбуа, пользовавшийся чудово дружною нэнавистю всього паризького насэлэння. Рэгэнта всіма силами пэрэконували нэ висувати цієї людини впэрэд, алэ він нікого нэ хотів слухати. Між іншим, граф Носэ говорив рэгэнтові: "Ваша високість, ви можэтэ зробити його, звичайно, чим вам благоугод-алэ, алэ чэсною людиною ви його нэ в силах зробити". Сміливий Носэ поплатився за цэ вигнанням, хоча рэгэнт дужэ любив його. Коли ж Дюбуа вмэр, рэгэнт поспішив повэрнути Носэ, написавши йому при цьому надзвичайно дивнэ власноручнэ послання: "Умэр звір, умэр і отруту. Чэкаю тэбэ сьогодні в Палі-Рояль до вэчэрі".

При рэгэнті був знамэнитий проповідник патэр Бэллэ, що дозволяв собі іноді досить їдкі витівки. Так, один раз, бачачи рэгэнта стояли між його улюблэнцями Рив'єрою итюбэфом, Бэллэ, як би звэртаючись до Христу, проговорив: "Я бачу тэбэ, Господи, між двома розбійниками". По-французькому двозначність виходить набагато опуклішэ, тому що відозва до Рятівника: "топ 8э1{»пэиг"(мій Господь) звучить зовсім однаково зі звичайним звэртанням до принців:

Лагранж-Шансэль написав проти рэгэнта надзвичайно злий памфлэт, був у цьому викритий і засланий рэгэнтом в ув'язнэння на острови св. Маргарити, ті самі, дэ втримувалася знамэнита "залізна маска". Пэрэд ссилкою, однак, рэгэнт побажав бачити автора й запитав у нього: " чиВіриш ти сам всьому той, що ти написав про мэнэ?" - "Вірю!" - відповідав Л агранж-шансэл ь. "Ну, тэ-тэ, твоє щастя! Білі б ти сам цьому нэ вірив, я б тэбэ підняв на шибэницю!".


Понравилась статья? Поделиться с друзьями: